Зображення Благовіщення показують святу Діву Марію, коли вона читає Біблію або відкриває її (текст пророка Ісаї, 7, 14): «Ось діва в утробі зачне». Проковтування Книги Одкровення пророком Іоанном - це помилково сприймається символ «усвідомлення» божественної вести. Вчені святі зображуються часто з книгами (крім євангелістів в тому числі Бернард Клервоський, Антоній Падуанський, Домінік, Фома Аквінський, Катерина Олександрійська), так само як і сивіли (із сувоями), алегоричні уособлення астрономії і віри. Іудейська містика так сильно фіксує свою увагу на книзі, що сам Адам, перша людина на Землі, протиставляється їй. У «Книзі разив» (Сефер Разіеліс) XIII в. вигнаному з раю праотцю є ангел разив і повідомляє йому: «Я з'явився, щоб дати тобі уявлення про чистому вченні і про великої мудрості і познайомити тебе зі словами цієї Святої книги ... Адам, наберися мужності, не знай страху і не бійся, бери цю книгу з рук моїх і поводься з нею дбайливо, оскільки з неї будеш ти черпати знання і одкровення і передавати їх кожному, хто гідний цього і кому це велено ... Адам зберіг це в святості і чистоті ». Цілком очевидно, що передача вищих знань була можливою тільки за допомогою походить з вищих сфер книги.
У Стародавньому Китаї книга (шу) була атрибутом вчених. Якщо маленькі діти вибирали з кількох лежать перед ними предметів ( срібло , гроші, банани та ін) книгу і намагалися її взяти, то кар'єра вченого для такої дитини була забезпечена. Особливо шанувалися чотири книги майстра Кунга («Конфуцій») і «п'ять класичних книг» (див. перетворенню книга , I-Чінг). По-видимому, неодноразово зустрічалися випадки спалювання книг як жести діяння «Табула-рази» («Tabula-rasa»), коли традиції розглядаються як зайві, наприклад в 203 р. до н.е. під егідою китайського канцлера. Дозволено було володіння тільки державними аннали (хроніками) і книгами про практичному житті.
Древня Мексика також знала «священні книги», деякі з яких збереглися до цих пір (у тому числі Кодекс Борга, Кодекс Лауд, Кодекс вінд-боненсіс Мексіканус I); четвертий цар ацтеків, Ітцкоатл (1427-1440), наказав спалювати книги, щоб шляхом знищення традицій інших племен і міських поселень возвеличити славу одного лише Теночтітлана. Наступні випадки знищення традицій мали місце під час християнської місії, наприклад, при єпископі Хуані де Цуммарага в Тецкуко або Дієго де Ланда в Юкатані, який в 1562 р. наказав спалити в місті Мані численні кодекси народу майя.
У масонів на вівтарному столі ложі лежить один із «Великих Свєтов» - «Книга Святого Закону», Біблія. Поруч з кодексом законів Великий ложі - інші Великі Світу - це кутомір і циркуль .
У геральдиці розкрита книга відіграє роль на гербах університетських міст і в Ріхентальской Хроніці міста Констанца. Лев -Марк (Венеція) також тримає в лапах книгу (Євангеліє від Марка). Місто Бохум має «говорить» зображення на гербі - книгу.
Книга відіграє велику роль в візіонерських переживаннях, навіть для таких неграмотних, як св. Іоанна Орлеанська (Жанна д'Арк, 1412-1431) , яка протиставила свій досвід теологічним книжковим знанням: «У мого пана є книга, в якій жоден клірик не прочитав хоч що-небудь, як би він не був досконалим у своєму клерикалізм» . Парацельс також віддавав перевагу «читання в книзі природи» теоретичного навчання. Сьогодні книга як символ, наприклад у снах, має в основному позитивне значення. «Природа і Дух є перед нетямущим як потужні сили життя. Як посудина духу книга постає найбільш часто. Там і сям завжди вона дуже давня, величезна, з вражаючим шрифтом: завжди це книга життя »(Аепшга).
У християн Біблія називається «Книга книг», від множини «Biblia», «Біблія», грец. бібліон, «книга». Це слово у свою чергу утворюється від назви фінікійського міста Біблос, найзначнішого в епоху античності місця торгівлі папірусом.