Версія для друку

На Чорнобиль журавлі летять

Chornobyl

Chornobyl

"З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, пари, уламки перекрить, блискучих труб, палаючих шматків графіту.

Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної, річку з верболозами. Вогняний стовп завмирає на висоті 1,5 км. На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, усередині якого щось рухається, згортається, випростовується. Але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо-вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом і землею, наче вагається, куди ж йому спустити свій корінь..."

Цим уривком із роману В.Яворівського "Марія з полином у кінці століття" розпочалась година скорботи «На Чорнобиль журавлі летять» у Підволочиській центральній бібліотеці.

Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.

Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках.

І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

Тяжкими спогадами про перебування у зоні ліквідації аварії на ЧАЕС поділився житель Підволочиська Анатолій Фарина.

А усі присутні мали змогу переглянути викладку літератури «Чорний біль над білим світом»

Хоча минає 32 років з того трагічного дня, наслідки Чорнобильської трагедії відчуваються ще з більшою силою. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь.

Останнє редагування Неділя, 03 січня 2021 11:57