8 травня - День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років. День, коли ми вшановуємо тих, хто загинув та став жертвою тієї страшної трагедії в історії людства. Пам’ятаймо усіх, хто віддав своє життя у боротьбі з нацизмом. Та вшановуймо тих, хто боронить Україну від російського рашизму у сьогоднішній війні.

Гірка зоря-полин - Чорнобиль
Спеклася кров’ю у серцях…
Весняний ранок зворохобив
Народ в державі та світах:
Четвертий вибухнув реактор
В квітневу громовицю-ніч!..
Родилось слово «ЛІКВІДАТОР» -

22 квітня – Міжнародний день Матері-Землі. День, щоб привернути увагу до довкілля, спонукати людство до захисту Землі, адже наша діяльність часто шкодить їй. Сьогодні наша планета стає «мовчазною жертвою» людської діяльності та військових конфліктів. 

У кожної людини є своє улюблене місце на землі: рідна хата, кущик бузку біля дому або верби біля річки, затишний куточок в лісі чи вершина горн. Моє улюблене місце - скеля Івана Франка, що на наших Медоборах. Тут приховане щось таємниче, привабливе. Адже тут відпочивав сам Великий Каменяр. Тому, мабуть, немає трави запашнішої, як над цією прадавньою горою. Піднімаюсь вверх - з вершини видно моє рідне село Остап'є. Навертаються думки про долю рідного краю, своїх земляків, бо бачу згори те, що внизу не видно. Приглядаюсь до закам'янілих відбитків в скелях, оглядаю місця, де були природні печери, і думаю, що на цій землі тисячоліттями відбувались різні події в житті людей.
Колись тут плескались води Сарматського моря, а потім мої предки облюбували собі місце для проживання під мальовничими скалами, мабуть, розуміючи красу довкілля. Багато років тому село Остап'є було маленьке, зі всіх сторін оточене непрохідними заростями, лісами. Дуби у лісах були такі, що п'ять чоловіків, узявшись заруки, не могли їх обійняти. Ходять легенди, що в тих заростях жили люди, яких ніхто не бачив. У селі їх називали богинями і дуже боялися.