Діячі культури (24)
(21.11.1916р., с. Терпилівка Підволочиського р-ну – 6.10.1992р., м. Львів) - український актор театру та кіна, режисер, художник, діяч культури.
Ярослав Геляс народився 21 листопада 1916р. с. Терпилівка Підволочиського району Тернопільської області. Навчаючись ще у сільській школі гарно співав та любив малювати. Потім було навчання у гімназії та промисловій школі Тернополя. Свою акторську діяльність розпочав 1934 року у Українській мандрівній трупі Богдана Сарамаги. У цій трупі був недовго, вкінці 1934 року перейшов до Театру ім. Івана Тобілевича. Саме тут працював разом з Миколою Бенцалем, Лесею Кривицькою, Іваном Рубчаком, Йосипом, Софією і Стефою Стадниками та іншими відомими галицькими акторами.
(з дому – Тейхман; 11.11.1867р., м.Чернівці – 24.08.1950р., м.Харків) – актриса. Дружина С.Яновича, мати Леся Курбаса. Закінчила гімназію в м.Коломия (нині Івано-Франківська обл.). 1885 – 1898рр. працювала у театрі товариства «Руська бесіда» в м. Львів, 1898р. – у трупі чоловіка. 1898 – 1899рр. – у Літературному театрі в м.Кам’янець-Подільський (нині Хмельницька обл.). 1893р., 1899 – 1915рр. (із перервами) проживала зі сім’єю в с.Старий Скалат (нині Підволочиського р-ну). 1915р. перебралася до сина Леся в м.Тернопіль, 1916р. разом із ним – до м.Київ; 1920 – 1921рр. грала в «Кийдрамте». Від 1926р. – в м.Харків, де працювала в театрі «Березіль». Серед драматичних ролей: Проня («За двома зайцями» М.Старицького), Явдоха («Безталанна» І.Карпенка-Карого), дрижина Лейби, Черниця («Гайдамаки» Леся Курбаса за Т.Шевченком); серед ролей у музичних виставах: Франческа («Весела вдова» К.Целлера), Фрузя («Корневільські дзвони» Р.Планкетта). 1890-і рр. гастролювала з театром у містах і містечках Тернопільщини. 1993р. в Харкові на цвинтарі відкрили пантеон сім’ї Курбаса-Чистякової (дружини Леся Курбаса), куди перенесли прах Яновичевої і жменю землі з урочища Сандормох (м.Медвеж’єгорськ, Республіка Карелія, нині РФ) – місця загибелі Леся Курбаса.
(справжнє – Курбас; 28.10.1862р., с.Куропатники, нині Бережанського р-ну – 10.09.1908р., с.Старий Скалат, нині Підволочиського р-ну) – актор, режисер, співак (тенор). Чоловік В.Яновичевої, батько Леся. Навчався у Бережанській гімназії, як соліст – учасник концертів; листувався з І.Франком (схвально відгуковується про мистецтво Яновича). На початку останнього класу залишив гімназію і перебрався до м.Львів, де розпочав театральну діяльність під сценічним псевдонімом Янович. 1884 – 1898рр. – актор, після стажування у М.Кропивницького – режисер (від 1891р.), від 1893р. – головний режисер театру товариства «Руська бесіда», працював під керівництвом І.Біберовича та І.Гриневецького; 1898р. із К.Підвисоцьким керував трупою (І.Рубчак, К.Рубчакова, М.Слободівна-Крушельницька, В.Юрчак та ін.); 1898 – 1899рр. – у Літературному театрі в м.Кам’янець-Подільський (нині Хмельницька обл.). драматичні ролі: Михайло («Украдене щастя» І.Франка), Василь («Лимерівна» Панаса мирного), Гнат («Безталанна» І.Карпенка-Карого) та ін.; оперні партії: Петро, Вакула («Наталка Полтавка», «Різдвяна ніч» М.Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського) й ін.; режисер вистав: «Не судилося» М.Старицького (1891р.), «Учитель» І.Франка (1894р.), «Одруження» М.Гоголя (1895р.) та ін. Гастролював на Тернопільщині, зокрема 1887р. – в містах Бучач, Монастириська, Тернопіль, Чортків, містечку Товсте (нині смт Зальщицького р-ну); 1896р. – в містах Борщів, Заліщики, Теребовля, Тернопіль, Чортків, містечку (нині смт) Гусятин. 1900р. через хворобу змушений залишити сцену, від 1902р. – у Старому Скалаті. На будинку Леся Курбаса меморіальний музею-садиби встановлено меморіальну таблицю.
(27.08.1952р., с.Новосілка Підволочиського р-ну – 29.09.2006р., м. Тернопіль) – діяч культури, театрознавець. Заслужений діяч мистецтв України (2002р.).
(04.07.1950р., с. Нижні Панівці, нині Кам’янець-Подільського р-ну Хмельницької обл.) – співачка. Закінчила диригентсько-хорове відділення Тернопільського музичного училища (1969р.). Працювала викладачем дитячих музичних шкіл у м.Скалат Підволочиського р-ну та смт Підволочиськ. Від 1978р. – в Тернопільській обласній філармонії: солістка – вокалістка ансамблю танцю «Надзбручанка», 1980 – 1983рр. – провідна солістка ансамблю «Медобори», із цим колективом – лауреат республіканського конкурсу популярної української пісні (1981р., м. Тернопіль), республіканського фестивалю «Молоді голоси» (там само), 2-е місце на міжнародному конкурсі «Кримські зорі» (м. Ялта, нині АР Крим; обидва - 1982р.). 1984 – 1994рр. – солістка фольклорного гурту «Ватрівчани», керівник дитячого вокально-інструментального ансамблю «Ватрівчанчик» ПК «Ватра». Від 1994р. проживає в Італії (м. Рим).
(03.10.1958р., смт Підволочиськ) – актор. Заслужений артист України (1999р.). Голова обласної організації Спілки театральних діячів України (від 1996р.). Закінчив Київський інститут театрального мистецтва (1980р., нині національний університет театру, кіно і телебачення). Від 1980р. – актор Тернопільського музично-драматичного театру (нині академічний драматичний театр). Серед ролей: Писар («Тарас Бульба» за М.Гоголем), Степан («Жирівка-вихристка» І.Тогобочного), Гупаленко («Суєта» І.Карпенка-Карого), Цезар Рупор («Ромул Великий» Ф.Дюрренматта), Онисим («Коханий нелюб» Я.Стельмаха), Художник («Блез» К.Маньє), Макухович («Євангеліє від Івана» А.Крима), Едик («Танго» С.Мрожека), Король («Легенда про Тіля Уленшпігеля» Г.Горіна), Голова суду («Патетична соната» М.Куліша). На малій сцені театру поставив виставу «Серце Луїджі» І.Буковчана (роль Луїджі). Виступає як читець художнього слова.
артисти оригінального жанру. Степан Станіславович (17.09.1955р., с.Турівка Підволочиського р-ну). Чоловік Г.Савки. Народний артист України (1997р.). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2006р.). Медаль «За благодійність» (2003р.). Лауреат республіканського конкурсу артистів естради, міжнародних конкурсів сучасної магії (1987р., 1-а і 2-а премії в жанрі маніпуляції та ілюзії, м. Карлові Вари, Чехія; 1988р., м. Лодзь, Польща). Міжнародної премії «Дружба» (2000р.), «Слов’яни» (2001р.). Закінчив училища: Теребовлянське культурно-освітнецьке (1972р., нині вище училище культури) та Київське естрадно-циркове (1975р., нині коледж естрадного і циркового мистецтва). Від 1975р. – артист «Київконцерту». Ведучий телепрограм «Вулик пана Савки», «На сьомому небі», «На вареники до Савки» (автор усіх – Г.Савка). Член журі міжнародних конкурсів. Співзасновник українського відділення Міжнародної культурно-освітницької асоціації у США. Співпрацює з благодійним фондом «Українська хата». Галина Михайлівна (04.01.1956р., с.Богданівка Волочиського р-ну Хмельницької обл.). Дружина С.Савки. Заслужений артист України (1990р.). Закінчила Київський театральний інститут (1989р., нині університет театру, кіно і телебачення). У репертуарі дуету: понад 100 фокусів і маніпуляцій. Виступали в Україні, в тому числі неодноразово на Тернопільщині, гастролювали в більш як 40 країн світу.
(09.07.1971р., с.Чернилівка Підволочиського р-ну) – співак (ліричний тенор). Заслужений артист України (2000р.). Лауреат конкурсу «Голос України» (2000р., м. Київ). Закінчив хоровий відділ Тернопільського музичного училища (1990р.; вокал – у Б.Іваноньківа), вокальний факультет Київської консерваторії (1997р.; класовий професор К.Огнєвого; нині національна музична академія). Від 1997р. – соліст Тернопільського обласного драматичного театру (нині академічний театр). Серед ролей: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського), Яро («Гуцулка Ксеня» М.Лисенка), Ленський («Євгеній Онєгін» П.Чайковського), Петро («Наталка Полтавка» М.Лисенка), Генріх («Летюча миша» Й.Штрауса). Виконує народні пісні, романси, оперні арії. Від 2005р. виступає зі сольною програмою «З вірою, надією, любов’ю». Гастролював у Німеччині, Польщі.
(24.06.1952р., с.Лисичинці Підволочиського р-ну) – композитор, фольклорист, музикознавець, хормейстер. Член Всеукраїнської національної музичної школи (1991р.). Відмінник народної освіти України (2000р.). Член Всеукраїнської національної музичної спілки (1991р.). Закінчив Чортківське педагогічне училище (1972р.), Київський інститут культури (1976р., нині національний університет культури і мистецтв). 1977 – 1978рр. викладач музики в Кременецькому педагогічному училищі. 1978 – 1979рр. – керівник естрадного ансамблю при ПК «Октябрь» («Березіль», м. Тернопіль). Викладав у музичній школі в с.Корнин Рівненського р-ну однойменної обл. (1979 - 1984рр.). 1984 – 1998рр. – викладач, старший викладач, доцент Рівненського педагогічного інституту; 1998 – 2006рр. – проректор, професор Міжнародного економічно-гуманітарного університету (м. Рівне). Художній керівник ансамблю пісні і танцю «Живограй» (1984 - 2006рр.). Записувач народних пісень, видав близько 20 збірників – «Щедрівки та колядки» (1989р.), «Пісні Українськиї Січових Стрільців», «Традиційні народні свята», «Сто українських народних пісень» (усі - 1990р.) та ін.; автор навчального посібника «Моя родина - Україна» (2002р.) та «Українська народна спадщина Рівненщини і Тернопільщини» (2004р.). Випустив аудіокасету «Батьку мій» із 15 пісень.
(08.02.1904р., с.Нове Село, нині Підволочиського р-ну – 20.03.1975р., м.Філадельфія США) – актор, режисер. Працював у мандрівних галицьких театрах: 1926р. (за іншими даними 1927р.) – І.Когутяка (м.Станіслав, нині Івано-Франківськ), 1928р. – товариства «Просвіта» (м.Львів), 1929 – 1933рр. – ім. І.Тобілевича у Станіславі (режисер М.Бенцаль), «Заграва», де 1933р. почав займатися режисурою, 1938 – 1939рр. – театр ім. І.Котляревського; в м.Львів: 1939 – 1941рр. – у драматичному, 1941 – 1944рр. – оперних театрах (режисер Й.Гірняк, Й.Стадник). 1944р. емігрував до Німеччини, грав у Ансамблі українських акторів. Від 1950р. – в США; актор і режисер колективу «Театр у п’ятницю» (м.Філадельфія). Зіграв у 30 оперетах, більш як 100 драмах і комедіях. Ролі Микола Задорожний («Украдене щастя» І.Франка), Степан («Маруся Богуславка» М.Старицького), Тараса, Кум («Мина Мазайло», «Народний Малахій» М.Куліша), Клавдій («Гамлет» В.Шекспіра) та ін. Режисер роботи: «Лицарі ночі» Г.Лужницького (1937р.), «Тополя» (за Т.Шевченком, 1938р.), «Земля» (за В.Стефаником, 1941р.) та інші. Кінороль старости в х/ф «Олекса Довбуш» (1940р., Київ. кіностудія). 1970р. керував зйомками к/ф «Ніколи не забуду» (Канадсько-українська фільмова студія) і зіграв у ньому. Краща режисерська робота – «Схоплення сабінянок» братів Шейтанів (Львів. оперний театр).