Господь Саваоф був дуже лихий при Вавилонськім стовпотворінню, бо нарід посмів заглянути у тайну його величія. За те він позбавив його свого благословення і вигнав голодних провідців під землю. І стали вони чортами, і сторожують пекло, де мучаться душі найгірших грішників. А всіх тих, хто був при тому, оприділив на вічні часи сторожувати людські господи, води, гори і ліси...
Хто на ту хвилю був у воді — став Водяним, Русалкою, хто у лісі — Лісовиком, Мавкою, Перелесником, а хто в хаті — Домовим, Кикиморою, хто у полі — Вихором, Польовиком.
І тільки що покаяння і молитва можуть вернути їм своє власне лице. Бо всі ми на землі відбуваємо спокуту за гріхи своїх предків, щоби спокутувати їх і вернути до Бога у своїй первісній чистоті.
/Записав 1974 р. М. КРИЩУК у с. Колодіївка Підволочиського р-ну від В. СТРИКА, 1923 р. н./
//Неопалима купина : легенди та перекази землі Тернопільської . - Тернопіль : Джура, 2007.