По тім сказала так:
- Нічим помогти я вам не годна. Хто її то поробив, той мусить і вернути. Хтось другий не поможе.
Взялися вони думати, хто би то міг зробити, і дійшли до мислі про сусідку. Як тама вони її просили, один Бог знає, але таки допросилися.
Сіла тая жінка коло сплячої, всіх випровадила з хати і шось там ворожила. За якийсь час кличе і показує жабу, яка вийшла з тої дівки, а потім всім каже:
- То ше мало того. Хтось підіть до свого садку і під грушком вилийте гладущик, у нім є засушена жаба і сухар. Стріть то всьо на порошок і потрошки
давайте їй пити...
Зробили так, як вона казала, і тая молодичина воскресла. А потім оповідали, же ше до весілля кожної ночі до неї приходила тая жінка і казала віддаватисє за її сина. А як тая відказала, то вона вкинула її до хати жабу.
- Я думала, же то був сон, — казала вона... Тая ворожка, як вже вмирала,
то казала так:
- Як п'єш з ким би то не було, то свій мізельний палець тримай під дном келішка. Бо є такі баби, же в таку хвилю повертають на тебе, що хочуть: і хворобу, і сон, і ше всілякі біди.
Так сє стало із тою дівкою. Аякже!
----------------------
/Записав М. КРИЩУК у с. Колодіївка Підволочиського р-ну від Н. ОЛЕКСЮК, 1912 р. н./
//Неопалима купина : легенди та перекази землі тернопільської . - Тернопіль : Джура, 2007