Саме йому належать концептуально важливі праці і з історії української культури, і з історії визвольних змагань.
Всі вироки, здається, проказав
Рвучким і ярим віршем… А росія
Ще догнива, як здохлий бронтозавр,
І труп — горою — мертво бовваніє.
….
Епоха йде молитви і огня,
Земля напнулась готикою росту
Й, де нині — бруд, де — парші і короста,
Дзвенітиме прозора радість дня.
……
Ще прогримить останній судний грім
Над просторами неладу і зради
І виросте залізним дубом Рим
З міцного лона Скитської Еллади.
Євген Маланюк «Прозріння»