Адамцевич говорив, що першу частину мелодії почув у 1926 році від кобзаря Івана Положая, другу частину – сам склав, і зробивши обробку, дав назву Запорозького маршу.
Сьогодні – 120 років від дня народження Євгена Адамцевича. Народився 1 січня 1904 року у селі Солониця, що на Полтавщині. Коли Євгену було всього два роки, він втратив зір внаслідок хвороби. Коли підріс, батьки відправили його вчитися у Київську школу для незрячих. Там Євген навчився гри на бандурі, скрипці та сопілці. Він чудово співав – його баритон охоплював дві октави.
У 1950-1960-х активно концертував, в тому числі і на Тернопільщині. В 1960-х проживав у с.Великі Бережці, що на Кременеччині, в своєї доньки.
На схилі літ, не маючи «трудового стажу», опинився у матеріальній скруті. Щоби прогодувати сім’ю грав на роменському базарі. Наприкінці життя, хворий кобзар із дружиною переїхав до доньки в Крим, де і помер у 1972 році.
В Кременецькому краєзнавчому музеї експонуються особисті речі Євгена Адамцевича
Євгену Адамцевичу - 120
Ми часто із захопленням слухаємо мелодією «Запорозького маршу», яка стала мелодією сили духу українців. Та мало хто знає, що вперше, широкому загалу, цей твір став відомий 1969 року, завдяки виступу сліпого бандуриста Євгена Адамцевича, на концерті в Київському оперному театрі імені Тараса Шевченка.