Осінчук Роман Іванович

(псевд. – Роман Лукич; 05.07., за іншими даними 07.07.1902р., с.Голошинці Підволочиського р-ну – 11.02.1991р., м.Нью-Йорк, США) – лікар, журналіст, громадський, релігійний діяч. Брат М.Осінчука.Член Українського лікарського товариства (1931р.). Дійсний член Наукового товариства ім..Т.Шевченка (1942р.) та Української вільної академії наук. Почесний член Українського лікарського товариства Північної Америки (1977р.) і Світової федерації Українського лікарського товариства. Член Спілки українських журналістів Америки. Почесний громадянин м.Вінніпеґ (1978р., Канада). Закінчив гімназію м.Тернопіль (1921р.). Студіював медицину в м.Львів: Українському таємничому університеті (1921-23рр.), після служби в армії закінчив державний університет (1931р., магістр). Голова «Медичної громади», учасник хору бандуристів. За політичну діяльність тричі ув’язнений у польських тюрмах. Працював у шпиталі «Каси хворих» у Львові та клініці внутрішніх хвороб у м.Відень (1936-37рр., Австрія); 1-й фахівець з електрокардіографії у Галичині. Від 1934р. – лікар у шпиталях Львова. Влітку 1932-37рр. – головний лікар купального санаторію в с. Черче (Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл.), організував тут гідробальнеотерапертичне лікування. Співзасновник (1936р.) та секретар (1936-39рр.) Українського гігієнічного товариства у Львові. Засновник і редактор журналу «Народне здоров`я» (1937-39рр.), 1937-41рр. – у Львівському облздороввіділі, співорганізатор Львівського медичного інституту (нині національний медичний університет), де 1940р. працював старшим асистентом та інструктором, згодом як доцент викладав курс хвороб. 1941р. – міністр здоров`я в уряді Я.Стецька, член Укради, директор держаного медичного інституту (від 1942р. – Медичні фахові курси). Від 1942р. – викладає в цьому навчальному закладі та керівник електрокардіографічного кабінету в клініці, її директор від жовтня 1943р. Організатор і керівник відділу народного здоров`я при Українському крайовому комітеті у Львові; засновник та голова Українського медично-санітарного об`єднання праці. 1944р. емігрував до Німеччини, член управи Українського медичного об`єднання в м.Мюнхен. Від 1947р. – в США, працював лікарем, спів організатор товариства «Самопоміч». Багатолітній член ради директорів Українського конгресового комітету Америки. Засновник і секретар 1-ї Управи Наукового товариства ім. Т.Шевченка у Нью-Йорку (1947р.), згодом – голова його хіміко-біологічної медичної секції. Спіініціатор створення, 1-й голова Українського лікарського товариства Північної Америки (1950-55рр.) та редактор журналу «Лікарський вісник» (1954-55рр., 1957-61рр.). Співзасновник і 1-й президент Світової федерації Українського лікарського товариства у діаспорі. 1954-56рр. – асистент професора, 1956-61рр. – професор суспільної медицини Технічного інституту в Нью-Йорку. Надзвичайний професор пасторальної медицини при Українському католицькому університеті в м.Рим (Італія); доктор медицини, почесний доктор Українського вільного університету в м.Мюнхен (Німеччина). Автор понад 50 наукових праць із медицини, близько 20 – з історії медицини та соціальної гігієни, низки науково-популярних статей, прозових, віршованих та музичних творів. Головний редактор пропам’ятної книги «25-річчя Українського лікарського товариства Північної Америки» (1975р.). 2002р. в родинному селі Осінчук на його честь відкрито меморіальну дошку.