В часи Першої світової війни — в Українських січових стрільцях. Під час одного з боїв 1915 р. потрапив у російський полон, вивезений у табір вглиб Росії. Восени 1917 приїхав до Києва. У листопаді 1917 року в Києві при Збройних силах Української Центральної Ради з колишніх військовополонених Австро-Угорщини створюється Галицько-Буковинський курінь січових стрільців. Жуковський стає там чотарем куреня (згодом - сотник армії УНР, очолював артилерійську частину). Працював у Міністерстві закордонних справ України, в лютому 1918, як член делегації УНР, брав участь у переговорах у Бресті, що завершилися підписанням мирного договору та міжнародним визнанням УНР. Під час проголошення Акта Злуки УНР і ЗУНР у Києві, сотня Жуковського забезпечує охорону на Софіївській площі.
Після війни здобув докторський ступінь у Львівському університеті. До 1939 р. провадив адвокатську діяльність у Підволочиську. Після встановлення радянської влади восени 1939 вчителював. У квітні 1941 через загрозу арешту органами НКВС переїхав із родиною у село Голошинці Підволочиського району.
В роки Другої світової війни очолював в Тернополі Український благодійний комітет, який надавав допомогу військовополоненим.
Наприкінці війни еміґрував до Чехословаччини, звідти – до Західної Німеччини у місто Мюнхен, де працював в Українському вільному університеті. 1948 – переїхав до США, де помер 22 лютого 1951 року.
Література
Волинський, Б. Жуковський Андрій Кіндратович / Б. Волиський, Є. Гасай // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т . – Тернопіль : Збруч, 2004 . – Т. 1 : А-Й . – С.583
Гуцал, П. Жуковський Андрій Кіндратович / П. Гуцал // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] . – Київ : [б. в.], 2009. – Т. 9 : Е-Ж. – С.