(20.09.1917р., с.Токи Підволочиського р-ну – 07.11.1990р., м.Рим, Італія; похований у кафедральному соборі м.Пшемисль (Польща)) – кардинал римо-католицької церкви, префект Конгрегації Східних Церков.
Навчався у Тернопільській гімназії яку закінчив у 1935р. Після закінчення гімназії вступив до Львівської духовної семінарії. Перериває навчання у семінарії і вступає до школи підхорунжих у Тернополі. Згодом навчається в університеті Яна Казимира. Як активний учасник захисту Польщі проти розподілу Німеччиною та СРСР 1939 р. заарештований, засуджений на 5 років і висланий в Архангельськ. Там він пробув аж до 1943 р. На території СРСР вступив до Польської армії Владислава Андерса і 20 січня отримав документи на звільнення.
8 лютого 1943р. Владислав Рубін у групі римо-католицького духовенства прибуває до Бейруту, де закінчує навчання у семінарії. 30 червня 1943 р. В.Рубіна висвятили на капелана. Він приступив до виконання обов’язків душпастиря польських емігрантів, особливо молоді та студентів у Лівані.
В 1949 р. їде на навчання до Риму, де захистив докторат із права в Григоріанському університеті. В 1959р. його призначено ректором Папського польського колегіуму в Римі, а в 1964 році Папа Павло VI найменував Владислава Рубіна єпископом-помічником Гнєзненської єпархії. Тоді ж, єпископ отримав функції Делегата примаса Польщі у справах душпастирства над польською еміграцією у цілому світі. Таку працю єпископ виконував протягом 26 років — до 1980-го. Він встиг відвідати вірних на усіх заселених континентах. Зрештою, у 1980-84 роках, уже піднесений Папою Іваном Павлом ІІ до гідності кардинала, Владислав Рубін стає префектом Конгрегації Східних Церков — основної установи Римської курії, що координує життя Східних католицьких Церков у всьому світі.
Автор наукових і публіцистичних праць, перекладів різними мовами.
Помер 7 листопада 1990р. у Римі після тривалої прогресуючої недуги якою захворів ще у 80-х роках. Похований у м.Пшемисль (Польща). Місце його поховання у 1991 р. освятив Папа Римський.