У міжвоєнний час – чемпіон Польщі з тенісу. Від 1939р. – професор Львівського державного педагогічного ліцею, після вересня 1939р. – директор Львівського педагогічного інституту. Емігрува
У Парижі - секретар Галицько-української дипломатичної делегатури на Мировій конференції у м.Версаль (1919р.). 1926-39рр. – учитель у гімназіях і вчительських семінаріях у містах Коросно на Лемківщині, Золочів на Львівщині, Коломия на Станіславщині та Львів. У міжвоєнний час – чемпіон Польщі з тенісу. Від 1939р. – професор Львівського державного педагогічного ліцею, після вересня 1939р. – директор Львівського педагогічного інституту. Емігрував 1940р. до Польщі (м.Лодзь), відтак – до Німеччини (м.Мюнхен); працевлаштовував українських емігрантів. Співпрацював із німецьким Інститутом психологічних досліджень і психотерапії. Від 1945р. – надзвичайний професор, від 1955р. – повний професор Українського вільного університету.
Від 1947р. – дійсний член Товариства сприяння українській науці (м.Мюнхен), від 1963р. – голова його наукової ради. 1951р. пересилився до Франції; тут – заступник голови НТШ в Європі, голова Західноєвропейського центру НТШ у м.Сарсель поблизу Парижа – найбільшого осередку української європейської науки. Член Міжнародної середземноморської академії в м.Палермо (Італія), заступник голови Міжнародної АН у Парижі. Співробітник французького Державного центру наукових досліджень у справах української психології. Засновник і керівник українського Психологічного інституту. 1962-63рр. – ректор Українського вільного університету, до 1980р. – керівник представництва Українського вільного університету у Франції; 1968-72рр. – проректор Українського вільного університету, 1973-79рр. – декан його філософського факультету.
Автор концепції формування української психіки, понад 110 праць із цілісно-структурної психології, етнопсихології, характерології та інших напрямків, досліджень про творчість Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка та ін.; ще 264 праці – в рукописах. 1995р. перевидано працю «Основи філософії й філософських наук».