Мотика Ярослав Миколайович

Дитинство Ярослава як і у всіх «дітей війни» проминуло у злиднях та бідності. Його батько, Микола Григорович Мотика — багаторічний в'язень ГУЛАГу. За Польщі він був місцевим війтом, тому коли прийшла радянська влада, його на 25 років заслано до Караганди. Виховання трьох маленьких дітей лягло на плечі матері. Згодом родина переїздить до Львова, де юнак відвідує дитячу художню школу. Пізніше навчався та закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966), навчався у Дмитра Крвавича, Данила Довбошинського. Митець працював у галузі станкової, декоративної та монументальної скульптури, пластики малих форм і художньої кераміки. Створив галерею портретів відомих українців. Проживав у Львові. Серед творів: декоративні тарелі «Бандурист», «Троїсті музики» (обидві 1964р.); станкова композиція «Юність» (1965р., тонкий гіпс), «Материнство» (1967р., бронза), «Емігранти» (1991р.), «Поема на камені» (1995р.); монумент – «Мати-Батьківщина» (1968р., с.Староміщина), Бойової Слави (1970р., м.Львів; співавтор), Незалежності (1992р., м.Буськ); пам’ятник Є.Коновальцю (1994р., м.Жовква, обидва – Львівська обл.), скульптурна композиція на могилі І.Ґерети (2004р., смт.Велика Березовиця Тернопільського р-ну).